Комунальний заклад освіти "Аполлонівська середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" Солонянської селищної ради Дніпропетровської області

   






Інформація для батьків

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ  батькам, які виховують дітей з різними темпераментами.

РЕКОМЕНДАЦІЇ психолога батькам дітей-холериків.

1. Не гальмуйте активності у формі пря­мої заборони.

2. Не задовольняйте примхи тільки для того, щоб малюк не хвилювався.

3. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяль­ності на інший.

4. Ніколи не підвищуйте голосу на ди­тину, не вдавайтеся до залякування. Холе­ричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5. Спілкуйтеся спокійним, але впевненим тоном. Уникайте різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати непрямо — через колектив.

6. Постійно оберігайте нервову систе­му дитини, обмежуйте упродовж дня ігри, заняття, які призводять до надмірного збу­дження.

7. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

8. Категорично заборонено карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, сидітимеш на стільці).

9. Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвива­ли довільну увагу та сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, малю­вання, ліплення).

10. Виявляйте зацікавлене розуміння ду­шевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам», ураховуйте мотиви вчинків, за­лучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресії.

РЕКОМЕНДАЦІЇ психолога батькам дітей-сангвініків.

1. Вимоги мають бути максимально спра­ведливі.

2. Давайте вихід їхній енергії, стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей дітей у суспільно корисній праці.

3. Виявляйте довіру, підтримуйте корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили, у здатність долати труднощі.

4. Не варто давати сангвініку доручень, пов'язаних із тривалою монотонною діяль­ністю.

5. Допомагайте у формі відкритої друж­ньої підтримки, поради.

6. Будьте максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших пору­шень.

7. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, ме­тодів і форм роботи.

8. При виконанні завдань із сангвініком дорослий має використовувати додаткові сти­мули, аби домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина неякісно виконала зав­дання, змусьте її переробити його.

10. Формуйте стійкі інтереси. Не дозво­ляйте частих змін видів діяльності. Розпо­чату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, тер­піння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і доводити до кінця розпочату справу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ психолога батькам дітей-меланхоліків.

1. Завжди дотримуйтеся принципу по­ступовості.

2. Правильний виховний підхід поля­гає у тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3. Пам'ятайте, що малюк не переносить сильних подразників. Обмежте його у нових знайомствах, іграх.

4. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується у колективі дітей.

5. Прагніть викликати у дитини пози­тивні емоції, виявляйте максимум доброти. Тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ, морально підтримуйте, зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння її душевного стану.

6. Не допускайте підвищення голосу, ви­гуків, надмірної вимогливості.

7. Розвивайте комунікабельність шляхом гри.

8. Необхідно вчасно, кілька разів прихо­дити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати наймен­ший прояв активності.

9. Виховуйте волю, наполегливість, по­чуття власної цінності в колективі.

10. Потрібно через деякий проміжок часу організовувати для дитини ситуацію успіху.

11. Меланхоліка треба змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподі­ляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше мож­ливе нервове і психічне виснаження через хронічну перевтому або ж формування відра­зи до праці, апатії.

12. Аби дитина не відставала від інших за темпом письма, читання, лічби, доціль­но вже у 3—4-річному віці в ігровій формі вчити її рахувати і читати, а з 5—6 років — писати.


РЕКОМЕНДАЦІЇ психолога батькам дітей-флегматиків.

1. Слід наполегливо використовувати завчасні настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності).

2. Не карати за відповідальність, не зви­нувачувати у тупості, некмітливості. Наслід­ки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується неадекватна самооцінка через постійні не­вдачі.

3. Доцільно стимулювати вияв щирих по­чуттів. Залучайте учня до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції, зміцнює віру у власні сили.

4. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

5. Під час написання художніх творів, у процесі гри флегматика варто на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами по­чуттів і емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте займатися аутотренінгом та самовихованням.

6. Щоб дитина росла ініціативною, до­рослі мають вітати кожен вияв її самостій­ності, непомітно допомагати у складних справах.

7. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Правильно переключайте увагу під час ви­конання завдань і раціонально розподіляйте час.

 

 

 

БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ

На «території» Інтернету сформувалися свої правила поведінки, певні традиції, своєрідна культура спілкування, що має назву «нетикет» (поняття з’явилося у середині 80-х років минулого століття). Розглянемо детальніше, що означає «етика», «етикет» у цьому специфічному контексті. Перш за все, треба усвідомлювати, що Інтернет – не зона без цінностей, мережа «не є дикою», на формування змісту її ресурсів і послуг впливають людські цінності. По-друге, в світі он-лайн слід дотримуватися он-лайнових законів. Це значить, що сьогодні не потрібно вигадувати якийсь новий набір цінностей для Інтернету або іншого виду електронної комунікації, адже практично всі проблеми, що виникають в процесі електронних комунікацій, можна вирішити, керуючись законами та нормами, що діють в реальному житті. По-третє, суттєву роль грає повага до національних і місцевих культур, адже Інтернет нині – це глобальне явище, він належить усім, і саме тому на мережу впливають різноманітні системи цінностей. І останнє, етика в Інтернеті – ще й живий відгук на думку користувача. Це означає, що користувач має право мати уявлення про роботу мережі і впливати на зміст її ресурсів і послуг.

Люди, які звикли до певної спільноти, можуть ненароком порушувати правила іншої. Тому практично в усіх інтернет-спільнотах вимагають ознайомитися з правилами і висловити формальну згоду на їх дотримання. Крім того, зазвичай рекомендують перед тим, як писати повідомлення до спільноти, прочитати існуючі теми, відчути їх дух і атмосферу.

Найчастіше під порушенням нетикету розуміють образи та перехід на особистості, зловмисний відступ від теми (офтопік), рекламу, саморекламу у невідповідних місцях. Порушеннями нетикету можуть виявитися також наклеп або інша зловмисна дезінформація чи плагіат.

Оскільки ми визначилися з питанням, чи має етика стосунок до електронних комунікацій і, зокрема, до найпопулярнішого їх виду – всесвітньої мережі Інтернет, – виникає інше, не менш, важливе питання: хто саме відповідає за етичне нормування Мережі? Демократичним механізмом для того, щоб приймати рішення щодо того, яка діяльність є недопустимою і тому має бути криміналізованою в певному середовищі, є уряд. Провайдери ресурсів та послуг мережі повинні усвідомлювати, що вони відрізняються від телекомунікаційних операторів та поштових служб, що надають приватні послуги, адже сервіс Інтернету використовують одночасно безліч користувачів. Оператори послуг мережі мають передбачати усі можливі способи використання тих самих послуг різними групами користувачів і дбати про заходи безпеки та дотримання елементарних етичних норм. Крім того, є прості загальні правила для різних видів електронних комунікацій, яких може дотримуватися кожен з її учасників.

Основні «заповіді» мережевої моралі

1. Пам’ятайте, що Ви спілкуєтеся з людиною.

Золоте правило, що його викладали нам ще в дитячому садку, – не роби іншим того, чого не хочеш отримати від них взамін. Мережа знайомить людей, які, можливо, ніколи б не зустрілися у реальному житті. Але у віртуальному просторі спостерігається набагато менше людяності, ніж в реальному житті. Часто-густо люди зловживають тим, що співрозмовник не може їх бачити, і дозволяють собі речі, яких ніколи не дозволили б в звичайному спілкуванні. Ясно, що можна використовувати Мережу для більш вільного самовияву, однак не варто забувати головного принципу нетикету: усюди в Інтернеті знаходяться люди, і перед тим, як написати щось образливе, варто подумати, чи зміг би я сказати це віч-на-віч. Не слід забувати і про те, що слова у віртуальному просторі фіксуються.

2. Дотримуйтеся тих самих правил поведінки, що і в реальному житті.

У реальному житті більшість із нас дотримуються певних законів, іноді через внутрішні обмеження, іноді через побоювання бути спійманим. У віртуальному світі менше шансів «спійматися», і люди часом вважають, що правила поведінки у Мережі менш жорсткі, аніж у звичайному житті. Це помилкове твердження можна пояснити, проте воно залишається помилковим. Стандарти поведінки можуть відрізнятися у різних точках мережевого простору, але вони не більш м’які, ніж в у традиційному спілкуванні. Краще дотримуватися закону як в реальному, так і у віртуальному житті.

3. Зберігайте особистість.

Користуючись перевагами анонімності, інші можуть не бачити кольору Ваших очей, шкіри, волосся, – пам’ятайте, що враження про Вас складатиметься з Ваших висловлювань. Не зайвим буде згадати граматику, осмислювати семантичне наповнення висловлювань. Коли хочеться сказати щось, на зразок «мені здається...», «я чув, що...», запитайте себе – а чи не перевірити ще раз достовірніcть фактів. Недостовірна інформація здатна викликати бурхливий шквал емоцій в Мережі. Не ображайте інших. Будьте терплячі і ввічливі. Не використовуйте ненормативну лексику. Не йдіть на конфлікт заради самого конфлікту.

4. Допомагайте іншим там, де Ви спроможні це зробити.

У Мережі дуже ефективно задавати питання, адже їх переглядаєбагато людей. Навіть якщо кваліфіковану відповідь дадуть лише кілька «нетизян», загальний обсяг знань у Мережі збільшиться. Обмін досвідом у Мережі – захоплива справа. Та й сам Інтернет виріс з бажання вчених обмінюватися досвідом.

5. Не втручайтесь у конфлікти і не допускайте їх.

Флейми – емоційні висловлювання, що часто не врахують думки інших. Це повідомлення, де такт – не найголовніше, а головна мета – викликати реакцію користувачів: «Ну, давай, скажи, що ти насправді про це думаєш?».

Чи забороняє Інтернет флейми? Не зовсім. Флейми – стара традиція Мережі (а етикет не проти традицій). Флейми можуть нести задоволення як авторам, так і читачам. А ті, хто отримує флейми, цілком можуть на них заслуговувати. Але етикет проти флеймів, що переростають у війни – серії злобних повідомлень, що ними обмінюються два чи три учасники дискусії.

6. Пам’ятайте про безпеку.

Особа, яка вільно, нехтуючи правилами безпеки, викладає на сторінках мережі приватну інформацію, може легко стати мішенню для он-лайн злочинців. Перед тим, як написати щось про себе, варто обов’язково перевірити, чи є безпечним сайт, на якому знаходиться користувач. Якщо адреса сайту починається з HTTPS (Hypertext Transfer Protocol Secure) – сайт безпечний. Систему було розроблено компанією Netscape Communications Corporation для того, щоб забезпечити захист з’єднання. HTTPS використовується в Мережі для чутливих до безпеки комунікацій (платіжні операції, корпоративні логіни тощо).

7. Поважайте право на приватне листування.

Неповага до таємниці листування – це ознака поганих манер як у реальному, так і в віртуальному світі. Не забувайте, що навмисне читання електронних листів можна відстежити, а винного покарати. Скажімо, в бібліотечній практиці можуть виникати ситуації, коли недосвідчені відвідувачі самі просять співробітника Інтернет-центру відкрити їх скриньку і роздрукувати якусь інформацію. Наприклад, допомагаючи їм, Ви не читаєте чужих листів, не зловживаєте своїми знаннями, забуваєте довірену Вам інформацію, як тільки закрили чужу скриньку. Але не всі такі, як ви. Консультанту необхідно попередити людину про можливі ризики, спробувати показати, як самостійно можна відкрити скриньку і зберегти інформацію для її подальшого друку. У крайньому випадку, можна дати користувачеві пораду не довіряти нікому свого пароля і вводити його самостійно.

8. Пам’ятайте про авторське право.

Не оголошуйте інформацію, завантажену з Інтернету, своєю власною. Звісно, Мережа містить величезний обсяг інформації, і спокуса безкарно взяти «шматочок» для себе величезна. Представляти скопійовану з Інтернету інформацію як авторську розробку не лише не чесно, а й незаконно. Крім того, не варто завантажувати і поширювати захищені авторським правом фото-, відеоматеріали, музику без належної оплати, адже це прирів-нюється до крадіжки.

Звертайте увагу на умови розповсюдження інформації, адже зараз понад 140 мільйонів веб-сайтів використовують ліцензії Creative Commons (СС), тобто «відкритого контенту». Це найвідоміші і найбільш вживані ліцензії, що поширюються на широкий спектр творчих робіт – аудіо (музика, звуки, промови), зображення тощо. СС пропонують простий шлях для авторів і митців самим обрати спосіб та умови публікації твору, а для користувачів – чіткі умови використання творчих робіт. Невід’ємний елемент такої ліцензії – засвідчення авторства (Attribution, BY). Надалі автор вже може сам обирати, чи дозволяє він створення похідних творів лише з некомерційною метою (Non-Commercial, NC), чи тільки на умовах, що похідні твори будуть ліцензовані такою самою ліцензією (Share Alike, SA), чи, може, взагалі забороняє створення похідних творів і дозволяє лише використання оригінального твору (No Derivatives, ND).

9. Не зловживайте своїми можливостями.

Деякі «нетизяни» відчувають себе професіоналами. Це аси в кожній мережевій грі, експерти в кожному офісі, системні адміністратори у кожній системі. Наділені більшими знаннями чи повноваженнями, ці люди автоматично отримують переваги. Однак це не означає, що вони можуть ними користуватися. Наприклад, системні адміністратори не повинні читати приватні поштові повідомлення, а модератори форумів чи спільнот – впливати на перебіг та результати конкурсів або опитувань.

10. Вчіться пробачати помилки іншим.

Кожен колись був новачком. Якщо ви помітили помилку, повідомити про неї краще приватно. Не будьте зарозумілими і гордовитими. Іноді можна демонструвати нетикет, порушуючи його.

Орієнтуючи наших відвідувачів на дотримання елементарних норм поведінки та заповідей моралі, властивих повсякденному життю кожної людини, в процесі електронних комунікацій, ми не лише дбаємо про їх безпеку, підвищення рівня загальної та інформаційної культури, а й робимо крок до ідеалізованої Маклюеном нової цивілізації, сповненої «гармонійної кому-нікації».

 

 

 

Увага!  Запрошуємо батьків переглянути електронні щоденники на сайті "Мої знання".

 

 

Пам'ятка для батьків

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

                       Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
               Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,
збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
                  Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.


  Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

  1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
  3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
  постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
  4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

  Стаття 60. Права батьків

  Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
  - вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
  - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
  - звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
  - захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
 

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

  Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

  1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
  - вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
  - приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
  - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
  - звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
  - захищати законні інтереси дітей.
  2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
  - забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
  - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
  - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
  3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

 Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту
  1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
  2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
  3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

 

 

Увага!  Запрошуємо батьків переглянути електронні щоденники на сайті "Мої знання".

 

 

Запрошуємо батьків переглянути електронні щоденники учнів усіх класів на сайті "Мої знання".   Логіни і паролі для входу на сторінки щоденників усі батьки та учні отримали попередньо від класних керівників.